вход Вход Регистрация



Тема: Облік операцій з грошовими коштами на розрахунковому рахунку.

Мета роботи – навчитися документально оформлювати в програмі 1С:Підприємство операції, пов’язані з рухом грошових коштів на розрахунковому рахунку. Навчитися формувати банківську виписку різними засобами. Формувати необхідні звіти: журнал-ордер, головну книгу та інші.

Теоретична частина

Облік грошових коштів на розрахунковому рахунку в програмі 1С:Підприємство ведеться на рахунку 31 "Рахунки в банках", який призначений для обліку наявності і руху коштів, що знаходяться на рахунках у банку і можуть бути використані для поточних операцій.

Для збереження коштів і здійснення усіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій юридичним особам - банки відкривають рахунки. На розрахунковому рахунку акумулюються вільні грошові кошти організації: виторг за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, авансові платежі, касовий виторг.

З розрахункового рахунка банк видає готівку на виплату заробітної плати, оплачує рахунки постачальників організації, здійснює платежі в бюджет, у Пенсійний фонд, у Фонд соціального страхування й інші організації.

Прийом і видачу грошей, а також безготівкові перерахування банк робить по розрахунково-грошових документах у встановленій формі. Робота з банком може вестися в програмі1C:Бухгалтерія 7.7 для України наступними документами меню Документи\Банк\:

1. Платіжне доручення - це доручення організації своєму банкові про перерахування відповідної суми зі свого розрахункового рахунка на рахунок

одержувача;

2. Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що видає організація банкові на безперечне списання (стягнення) засобів з контрагента. Якщо відключено прапорець з акцептом, тоді в поле Призначення платежу потрібно, наприклад, додати текст = За реалізовані ОЗ згідно договору № ДГ-0000004 від 01.03.01. (Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки на Україні, при списанні засобів без акцепту платника, необхідно дати посилання на законодавчий акт або на акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення, зі вказівкою дати і номера);

3. Платіжне вимога-доручення - це розрахунковий документ, що складається з двох частин. Верхня частина містить вимогу постачальника до покупця оплатити вартість, поставленої йому продукції (послуг). Нижня частина - являє собою доручення платника своєму банкові на перерахування з його розрахункового рахунка суми, зазначеної в графі до оплати.

4. Банківська виписка - це документ для відображення операцій, пов’язаних із рухом грошових коштів по розрахункових рахунках у гривнях і у валюті;

5. Заява на акредитив - це спеціальна форма безготівкових грошових розрахунків між організаціями, коли для здійснення платежів завчасно бронюються грошові кошти платника на рахунку в банку емітенті або виконуючому банку;

6. Інкасове доручення - це розрахунковий документ, що видає ваша організація банкові на безперечне списання (стягнення) коштів з контрагента (аналогічно форми платіжної вимоги). Але в цьому документі відсутні реквізити з акцептом і Термін для акцепту.

Завдання до лабораторної роботи

В січні 2001 року на підприємстві були здійснені такі операції

№пп Найменування господарських операцій, документів Коресп. рахунки Сума,

 

грн.

Дт Кт
1 Виписка банку від 04.01.2001р.

 

- Сплачено ОАТ “Алан” за товар

- Отримана готівка для видачі заробітної плати

- Надійшов короткостроковий кредит банку

- Надійшла передоплата за готову продукцію

 

6000.00

2000.00

7000.00

2800.00

2 Виписка банку від 08.01.2001 р.

 

- Рішення арбітражного суду від 12.12.2000р.

Сплачено штраф по прибутковому податку

- Надійшли гроші за оренду приміщення

 

 

200.00

400.00

3 Платіжне доручення №15 від 15.01.2001 р.

 

- Перераховані збори в пенсійний фонд

- Перераховані збори на соціальне страхування

- Перераховані збори на соціальний захист на випадок безробіття

 

300.00

150.00

75.00

 

Ввести інформацію по операціям в програму 1С:Підприємство. Вивести на екран ПЕОМ для перегляду платіжне доручення, банківську виписку, журнал-ордер з рахунку “Банк” за січень 2001р., головну книгу з рахунку “Банк” інші звіти.

Питання для самоперевірки

1. Призначення документу платіжне доручення та порядок його формування в програмі 1С:Підприємство.

2. Призначення документу банківська виписка.

3. Способи формування банківської виписки в програмі.

4. Призначення довідника “Рахунки нашої фірми” та порядок його заповнення.

Случайные новости

1.5. Ширина и форма спектральных линий излучения

До сих пор, рассматривая оптические квантовые переходы, мы говорим о двух энергетических уровнях Еi и Ек, изображая их в виде тонких горизонтальных линий и приписывая им строго определенные значения энергий. Переходы между такими уровнями приводят к излучению бесконечно узкой спектральной линии.

В действительности подобная ситуация невозможна хотя бы по той причине, что время жизни микрочастиц t в возбужденном состоянии конечно, т.е. t ? 0, t?¥. Неопределенность энергии состояния в соответствии с соотношением неопределенностей [1]

ΔΕΔτ≥ћ (1.5)

Рисунок 1.5 - Уширение спектральных линий.

приводит к неопределенности частоты перехода, равной

Постоянная времени τ является мерой времени, необходимой для того, чтобы возбужденная система отдала свою энергию. Значения τ определяется скоростями спонтанного излучения и безизлучательных релаксационных переходов.

Наблюдается уширение соответствующего энергетического уровня на величину ΔΕ (см. рис. 1.5). Спектральная линия излучения в этом случае характеризуется шириной( или полушириной) линии Dn, т.е интервалом частот, в пределах которого интенсивность излучения уменьшается вдвое относительно максимальной величины на частоте n0.

Распределение интенсивности излучения по частоте в пределах данной линии описывается нормированной функцией g(n), которая называется формфактором спектральной линии или просто формой (контуром) линии. Функция g(n) нормируется таким образом, что . Минимально возможная ширина спектральной линии называется естественной шириной линии излучения, наблюдается для системы неподвижных, не взаимодействующих друг с другом микрочастиц, время жизни которых в возбужденном состоянии обусловленно процессами спонтанных переходов. Поэтому естественная ширина линии Dnест определяется вероятностью спонтанных переходов Aik.

Рисунок 1.6 – Гауссова (1) и Лоренцева (2) формы линий

Так как Aik~n3и в видимой области спектра составляет величину около 108с-1 [3] для разрешенных переходов, типичное значение Dnест @ 10-20 МГц. Для переходов с метастабильных уровней естественная ширина линий не превышает нескольких сотен герц.

Контур линии спонтанного излучения (рис.1.6) описывается функцией Лоренца и имеет вид резонансной кривой с максимумом на частоте n0, спадающей до половины пиковой величины при частотах

n=n0 ± Dnест/2.

Ширина такой линии равна [2]

. (1.6)

Спектральные линии, наблюдаемые в реальных условиях, значительно шире естественных, поскольку в системах с дискретными уровнями энергии, кроме спонтанных и вынужденных переходов, существенную роль играют релаксационные безизлучательные процессы. В зависимости от конкретной ситуации механизм таких процессов может быть связан с соударениями между молекулами газа или жидкости, бесстолкновительным взаимодействием между ионами и кристаллической решеткой и др. В конечном итоге происходит увеличение скорости обмена энергией между частицами, что эквивалентно уменьшению времени их жизни в возбужденном состоянии и, следовательно, дополнительному уширению линии излучения. Форма спектральной линии, уширенной за счет столкновений, описывается функцией Лоренца, как и при естественном уширении, только вместо t необходимо использовать время релаксации tр, определяемое процессами столкновений.

Все виды уширения спектральной линии, обусловленные конечностью времени жизни возбужденных состояний, относятся к однородному уширению. При однородном уширении спектральная зависимость g(ν) характеризует как отдельно взятую микрочастицу, так и всю их совокупность. Другими словами, линии каждой микрочастицы и всей среды в целом уширяются одинаково. Однородно уширенные линии имеют лоренцеву форму.

Уширение называют неоднородным, если резонансные частоты νoi отдельных частиц не совпадают и распределены в некотором частотном интервале, что приводит к уширению линий системы частиц в целом при значительно меньшем уширении линий отдельных частиц. Следовательно, неоднородное уширение присуще не каждой отдельно взятой частице, а проявляется как коллективное свойство, обусловленное независимым поведением частиц, находящихся в неодинаковых условиях.

Классическим примером неоднородного уширения является доплеровское уширение, характерное для газов при невысоких давлениях. Как известно, суть эффекта Доплера [6] заключается в том, что частота излучения, воспринимаемая неподвижным приемником, зависит от скорости и направления движения излучателя.

Если частица, излучающая на частоте ν0, движется относительно приемника со скоростью , то приемник в зависимости от направления движения частицы воспринимает частоты в диапазоне от

до

,

где - частота излучателя,

с - скорость света,

– скорость движения излучателя относительно приемника

Хаотичность теплового движения частиц газа приводит к тому, что вместо одной уширенной линии с резонансной частотой ν0 приемник воспринимает совокупность таких плотно расположенных линий, огибающая которых дает контур доплеровски уширенной линии газа. Естественно, ее форма будет определятся распределением частиц газа по скоростям . При максвеловском распределении по скоростям форма линии описывается функцией Гаусса (рисунок 1.6 [3])

Ширина спектральной линии при доплеровском механизме уширения равна [1]:

g , (1.7)

где М- масса атома (молекулы газа)

νg- доплеровская частота.

Роль доплеровского уширения особенно значительна в оптическом диапазоне при повышенных температурах.

В реальных условиях, как правило, действует одновременно несколько механизмов уширения. При преобладании одного из них наблюдаемая спектральная линия уширена однородно или неоднородно и имеет лоренцеву или гауссову форму. После установления формы спектральной линии g(ν) можно определить в явном виде спектральную зависимость коэффициентов Эйнштейна [1].

Форм фактор определяет связь между дифференциальными и интегральными коэффициентами Эйнштейна.

aik(ν) = Aik*g(ν),

bik(ν)= Bik*g (ν),

bki(ν)= Bki*g(ν),

где aik(ν), bik(ν), bki(ν) - дифференциальные коэффициенты,

Aik*, Bik* , Bki* - интегральные коэффициенты.

Введенные ранее коэффициенты Эйнштейна носят интегральный характер, поскольку связаны лишь с фактом испускания или поглощения фотонов в результате соответствующих квантовых переходов. На самом деле эти коэффициенты частотно зависимы. В связи с этим пользуются дифференциальными коэффициентами, обозначенными малыми буквами aik(ν), bik(ν), bki(ν). Все ранее выведенные соотношения справедливы и для них.

© 2019
  • Сайт "Литературка"
  • мы собираем различную техническую, образовательную, научную литратуру