вход Вход Регистрация



Даний методичний посібник призначений для використання при розробці функціональних схем під час виконання практичних та контрольних робіт, а також розділу “Контроль і автоматизація технологічного процесу” дипломних проектів студентів всіх спеціальностей.

Будівництво нових промислових об’єктів та реконструкцію діючих підприємств здійснюють згідно з проектно-кошторисною документацією, яка є комплексом технічних документів, що містять техніко-економічне обґрунтування доцільності спорудження нового чи реконструкції діючого об’єкта та креслення для проведення будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт.

Основним документом, який визначає загальні вимоги до проектів, є “Інструкція про склад, порядок розробки, узгодження і утвердження проектно-кошторисної документації на будівництво підприємств, будівель і споруд” СНіП 1.02.01-85.

Склад, об’єм і зміст проектів автоматизації визначаються ГОСТ 24.101-80, стандартами “Системи проектної документації для будівництва” /СПДБ/, “Інструкцією по проектуванню електроустановок систем автоматизації технологічних процесів” ВСН 205-84.

Системи автоматизації технологічних процесів є часткою системи управління промисловим підприємством (цехом), тому проект системи технологічного процесу пов’язують з проектом системи управління підприємством.

При проектуванні слід керуватися:

· основними технічними напрямками в проектуванні підприємств даної галузі, виходячи з перспективи розвитку науки і техніки;

· результатами науково-дослідницьких та досвідно-конструкторських робіт;

· передовим промисловим досвідом в області автоматизації технологічних процесів;

· діючими нормативними документами з проектування систем автоматизації процесів.

Основним технічним документом, який пояснює процеси, що минають в системі автоматизації, який визначає стратегію, структуру, рівень і раціональні засоби автоматизації, є функціональна схема.

Сучасний стан всіх галузей промисловості характеризується великим різноманіттям технологічних процесів. Умови їх функціонування та вимоги щодо управління і автоматизації вельми різноманітні та індивідуалізовані. Проте, базуючись на досвіді проектування систем управління і автоматизації, можна сформувати деякі загальні принципи, котрими слід керуватися при розробці функціональних схем автоматизації:

1. рівень автоматизації технологічного процесу в кожний період визначається не тільки доцільністю упровадження певного комплексу технічних засобів та досягнутого рівня науково-технічних розробок, але й перспективою модернізації і розвитку технологічних процесів. Повинна зберігатися можливість підвищення рівня управління;

2. система автоматизації технологічних процесів повинна будуватися, як правило, на базі серійних засобів автоматизації та обчислювальної техніки. Необхідно намагатися використовувати однотипні засоби автоматизації та переважно уніфіковані системи, які характеризуються простотою сполучення, взаємозамінністю і зручністю компоновки на щитах управління. Використання однотипної апаратури дає значні переваги при монтажі, налагодженні, експлуатації, забезпеченні запасними частинами та інше;

3. як локальні засоби збору та накопичення первинної інформації (датчики), вторинні прибори, регулюючі та виконавчі пристрої слід використовувати переважно пристрої і засоби автоматизації державної системи промислових пристроїв (ДСП);

4. у разі, коли системи автоматизації не можна побудувати на базі тільки серійної апаратури, в процесі проектування виказуються відповідні технічні завдання на розробку нових засобів автоматизації;

5. кількість приборів, апаратури управління і сигналізації, яка встановлюється на оперативних щитах і пультах, повинна бути обмеженою. Надмірна кількість апаратури ускладнює експлуатацію, відволікає увагу обслуговуючого персоналу від основних приборів, які визначають хід технологічного процесу, збільшує вартість установки і строки монтажних та налагоджувальних робіт. Прибори і засоби автоматизації допоміжного значення доцільно розміщувати на окремих щитах, які розташовуються у виробничих приміщеннях поблизу технологічного обладнання.

Перелічені принципи є загальними, але не повними для усіх випадків, які можуть зустрічатися в практиці проектування систем автоматизації технологічних процесів. Однак, для кожного конкретного випадку їх слід мати на увазі при реалізації технологічного завдання на автоматизацію об’єкта, що проектується.

Случайные новости

2.6 Гидродинамические параметры барботажного пласта

Барботажный пласт - одна из наиболее характерных двухфазных систем, которые реализовываются в промышленных аппаратах. Барботажный пласт имеет чрезвычайно сложную структуру, поскольку он негомогенный, некоторые его физические параметры (например, вязкость) не определенные, отсутствующая фиксированная поверхность раздела фаз (она беспрерывно меняет свою величину и форму), всплывающие пузырьки и струи воздуха создают могущественные циркуляционные тока жидкости, поэтому точное количественное описание барботажного пласта к настоящему времени не разработано. Параметрами пласта, которые характеризуют его структуру, служат плотность и высота воздушно-жидкостного пласта, размеры и скорость пузырьков, поверхность контакта фаз, продольное перемешивание редкой и воздушной фаз [58].

Хотя в данное время четкая классификация режимов процесса барботажа отсутствующая, однако, можно безусловно выделить два режима: барботажный и токовый, или факельный.

Для барботажного режима характерный: а) пузырьки на выходе из барботера (коллектора) отрываются равномерно через уровне промежутки времени;

б) после ускорения на очень коротком пути пузырьки поднимаются в пласте жидкости прямолинейно, вертикально и равномерно, то есть с постоянной скоростью, и хранится расстояние между ними. Предполагая шарообразность пузырьков и отсутствие взаимодействия между ними, диаметр пузырьки может быть получен исходя из равновесия сил, которые действуют на пузырек в момент отрыва из отверстий барботера:

(2.61)

 

где dП - диаметр пузырьки;

dо - диаметр отверстия барботера (коллектора);

( - поверхностное натягивание жидкости;

rже, rв - плотность жидкости и воздух соответственно;

g - ускорение силы тяготения.

Уравнение (2.70) дает удовлетворительное совпадение с экспериментальными данными в широком диапазоне изменения физических свойств жидкости, затрат воздуха и диаметров отверстия барботера.

Для токового, или факельного, режима характерный: а) расстояние между пузырьками становится настолько малой, что они сливаются в беспрерывную струю; бы) скорость пузырьков, которые поднимаются, меняется мало, зависит от затраты воздушной фазы, а путь может отвергаться от вертикали; у) диаметр пузырьков зависит от затраты воздушной фазы, а их форма подвергается деформации.

При образовании цепочки шарообразных пузырьков и при них прикосновенье можно принять, что скорость образования пузырьки будет равная скорости отрыва предыдущего пузырька. Тогда для диаметру пузырьки dП, исходя из равновесия сил, которые действуют на него, получаем

 

(2.62)

 

где VВ - объемная затрата воздуха;

wо - скорость одиночного пузырька.

Из уравнений (2.61) и (2.62) может быть рассчитанная критическая объемная затрата воздуха, который определяет границу барботажного и токового режимов:

 

. (2.63)

 

Уравнение (2.61) - (2.63) являются приближенными, поскольку не учитываются взаимодействия пузырьков между собой и их взаимодействие с жидкостью. С увеличением затраты воздуха частота образования пузырьков становится постоянной величиной (17-40 с-1).

© 2020
  • Сайт "Литературка"
  • мы собираем различную техническую, образовательную, научную литратуру