вход Вход Регистрация



3.1 правила побудови умовних позначень

Стандартом встановлюються два методи побудови умовних позначень:

А) спрощений;

Б) розгорнутий.

При спрощеній побудові прибори і засоби автоматизації, які виконують складні функції, наприклад, контроль, регулювання, сигналізацію, та виконані у вигляді окремих блоків, зображують одним умовним позначенням. При цьому первинні вимірювальні перетворювачі і всю допоміжну апаратуру не зображують.

Спрощений спосіб застосовують для зображення приборів на технологічних схемах.

Розгорнутий спосіб застосовується для виконання функціональних схем автоматизації, в тому числі і в курсовому та дипломному проектах.

При розгорнутому способі побудови кожний прибор або блок, який входить в єдиний вимірювальний, регулюючий або керуючий комплект засобів автоматизації, вказують окремим умовним позначенням.

Умовні позначення приборів і засобів автоматизації, які застосовуються в схемах, включають графічні, літерні і цифрові позначення.

В верхній частині графічного позначення наносять літерні позначення вимірюваної величини і функціональні ознаки прибора, які визначають його призначення.

В нижній частині графічного позначення наносять позиційне позначення прибора або комплекту засобів автоматизації.

Порядок розташування букв в буквеному позначенні приймають наступним (див. мал. 1):

- основне позначення вимірюваної величини;

- допоміжне позначення вимірюваної величини (при необхідності);

- позначення функціональних ознак прибора.

При побудові позначень комплектів засобів автоматизації перша буква в позначенні кожного прибору чи пристрою, які входять в комплект (крім пристроїв ручного управління), є найменуванням вимірюваної комплектом величини.

Буквені позначення пристроїв, виконаних у вигляді окремих блоків та призначених для ручних операцій, незалежно від того, до складу якого комплекту вони входять, повинні починатися з літери Н. Наприклад, перемикачі позначаються HS, панелі дистанційного управління – НС, кнопки, задавачі - Н.

Порядок розташування буквених позначень функціональних ознак прибору приймають з дотриманням послідовності позначень: I, R, C, S, A (показування, реєстрація, регулювання, перемикання, сигналізація).

При побудові буквених позначень вказують не всі функціональні ознаки прибору, а лише ті, які використовуються в даний схемі.

Букву А використовують для позначення функції “сигналізація” незалежно від того, внесена сигнальна апаратура на будь-який щит чи ні. для сигналізації використовують лампи, вбудовані в сам прибор.

Букву S використовують для позначення контактного пристрою прибору, який використовується тільки для вмикання, вимикання, перемикання, блокування.

При використанні контактного пристрою прибору для вмикання, вимикання й одночасно для сигналізації в позначенні прибора можна використовувати обидві букви: S і А.

 

Рисунок 1 Приклад побудови умовного позначення прибору

 

Значення меж вимірюваних величин, за якими здійснюється, наприклад, вмикання, вимикання, блокування, сигналізація, рекомендується конкретизувати додаванням букв Н (верхнє значення) та L (нижнє значення параметра). Ці букви наносять справа від графічного позначення, наприклад, при вимірюванні рівня:

Для конкретизації вимірюваної величини справа від графічного позначення прибора необхідно вказувати найменування або символ вимірюваної величини. Наприклад: напруга, сила току, рН, О2, СО2 та ін.

У випадку необхідності біля зображення прибору допускається вказувати вид радіоактивності, наприклад: a, b, або g-випромінювання:

 

a,b

 

Букву U можна використовувати для позначення прибору, який вимірює декілька різнорідних величин; докладна розшифровка вимірюваних величин повинна бути біля прибора або на полі креслення:

Для позначення величин, непередбачених стандартом, можуть бути використані резервні букви (див.табл.3). при цьому багатократно використані величини слід позначати однією і тією же резервною буквою. Для одноразового або рідкого застосування може бути використана буква Х. При необхідності використання резервних буквених позначень вони повинні бути розшифровані на схемі. Не припускається в одному й тому ж проекті використання однієї резервної букви для позначення різних величин.

Принцип побудови умовного позначення прибору наведений на рис. 1. Приклад умовних позначень прибору і засобів автоматизації наведені у довідковому додатку А.

В окремих випадках при побудові позначень комплектів, призначених для вимірювання якості непрямим методом, перша буква в позначенні датчика може відрізнятися від першої букви в позначенні вторинного прибору. наприклад, для вимірювання якості продукта користуються методом температурної депресії. Датчиками температури при цьому є термометри опору, вторинним прибором – автоматичний міст. Позначення такого комплекта буде наступним: датчика – ТЕ, вторинний прибор – QIR.

 

Случайные новости

1.1.2 Расчеты перешихтовки из агломерата одного состава на другого

Для расчетов возьмем химические составы агломератов 1 ; 2 и известняка (табл. 1.1) и рассчитаем затраты агломерата 2(А-2) и известняка, если затраты агломерата составляют А-1=11,5 т в подачу, а известняка Вап = 0

Таблица 1.1 - Химический состав и затраты шихты

Материалы

Затраты, т/под.

Химсостав материалов, %

к

 

перешихтовки

после стирает-

 

шихтовки

 

Fe

 

Sio2

 

Cao

 

Mgo

 

Mn

Агломерат 1

11,3 0 53,8 10,0 11,7 1,6 0,23
Агломерат 2 0 11,1 54,8 9,6 11,4 0,8 0,06
Известняк 0 0,1 54,5 1,5 0,78

 

1. Расчеты количества железа, которое вносится с агломератом 1 одной подачей: Fe =11300 • 0,538 = 6080 кг

2. Эквивалентное по железу количество агломерата 2 будет:

А2 = 6080 / 0,548 = 11100 кг.

3. Изменение выхода шлаков:

3.1 Количество Sio2, что вносятся агломератами 1 и 2:

Sio2 A-1 = 11300 . 0,1 = 1130 кг; Sio2 A-2 = 11100 . 0,096 = 1066 кг.

3.2 Количество (СаО + МgO), что вносятся агломератами 1 и 2:

(Cao + Mgo)A-1 = 11300 . (0,117 + 0,016) = 1503 кг;

(Cao + Mgo)A-2 = 11100 . (0,114 + 0,008) = 1354 кг.

3.3 Количество Sio2 уменьшилась на: 1130 - 1065 = 64 кг

3.4 Количество (Cao + Mgo) уменьшилась на: 1503 - 1354 = 149 кг

3.5 Выход шлаков уменьшится на: 64 : 0,39 = 164 кг ,

где 0,39 - судьба Sio2 в шлаков.

4. Затраты известняка в подачу возрастут на:

٭

где - основанность шлаков;

Ф –флюсующая способность известняка:

5. Затраты кокса в подачу уменьшатся на:

К=(164 - 121) . 0,2 = 8,6 кг ~0,

где 0,2 - изменение затрат кокса (кг) при изменению затрат извести или шлаков на 1 кг.

 

Или при рудной нагрузке 3,5 затраты агломерата надо увеличить на: А2=8,6.3,5 = 30 кг ~ 0.

© 2020
  • Сайт "Литературка"
  • мы собираем различную техническую, образовательную, научную литратуру